 |
Понеділок, 20.05.2024, 19:41
Вітаю Вас Гість
СВІТ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА
ВИКОРИСТАННЯ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО, ДУХОВНО ОСМИСЛЕНОГО ПАТРІОТИЗМУ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
| Проблема виховання свідомого громадянина-патріота постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Безперечно, що актуальність цієї про¬блеми зростає, коли держава нещодавно утворилась. Адже стабільність і могутність держави багато в чому зале¬жить від патріотизму її громадян. Створити і зміцнити суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціаль¬ну державу можуть громадяни, які люблять свою країну, свій народ і готові самовіддано служити їх інте¬ресам. А життя і щастя кожної людини значною мірою залежать від долі Батьківщини, яка гарантує їй особис¬ту безпеку, створює умови для праці і відпочинку, захи¬щає її соціальні інтереси. Очевидно, що для успішного розвитку нашій державі потрібні українські патріоти -так само, як і для щастя українського народу потрібна суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава Україна.
Аналіз шкільної практики сьогодні засвідчує, що значна частина педагогів переконана: становлення пат¬ріотизму, національної самосвідомості юних громадян має-стати центральним нервом усієї діяльності школи. Недостатня ж увага до цього надзвичайно важливого феномена поглиблює духовну кризу підростаючого покоління, бо патріотизм, як ціннісне ставлення до Батьківщини, є станом духовним. Духовно черства людина не матиме патріотизму зовсім. Патріотизм як любов до свого народу, нації, Батьківщини є справою внутрішньої свободи людського добровільного само¬визначення.
Тому в сьогоднішніх умовах розбудови громадянсь¬кого суспільства, державотворення педагоги виховують свідомих патріотів України, керуючись принципами гуманізму, свободи, демократії, громадянського миру і національної злагоди.
Між тим серйозних науково-методичних дослід¬жень, які б розкривали основні підходи, нові форми та методи, шляхи та засоби і технології процесу виховання юних патріотів України, поки що бракує.
Виховання особистості було спрямовано головним чином на розвиток патріотизму - любові до Батьківщи¬ни, держави.
Теоретичні умови патріотичного виховання грома¬дян закладені ще у працях В. О. Сухомлинського, який підкреслював діяльніший характер патріотизму, необ¬хідність вчити дітей шукати своє місце в житті країни, включати їх у боротьбу з вадами в житті суспільства. Зміст і принципи патріотичного виховання української молоді висвітлювались і Г. Ващенком.
Різнобічний аналіз поглядів науковців на проблему патріотизму, актуалізація окремих факторів, які при¬четні до виховання патріотизму, дали змогу синтезува¬ти нове уявлення про цей феномен. Найбільш глибин¬ними чинниками, які впливають на розвиток патріотич¬них почуттів, є чинники натуралістичні (природовідповідні). Людина, як істота біологічна, належить до світу природи. До цього ж світу належать і її родинні зв'язки, звичка до певного географічного ландшафту і духовний зв'язок з ним. Соціалізація й урбанізація змінюють характер нату¬ралістичних чинників, але вони продовжують активно впливати на формування патріотизму. Родинні зв'язки розширюються за рахунок найближчого оточення, але сім'ї все ж належить пріоритетне значення в житті і людини. Любов до рідної землі проявляється у вигляді любові до рідного дому, «рідної школи», «рідної вулиці», «села», «берізки біля воріт» та ін. Це первинний стандарт патріотизму. Він приходить ніби сам собою. Дити¬на здобуває свій патріотичний досвід без всяких пошуків і проблем. Вона природно і непомітно звикає до оточуючого її середовища, природи, рідного слова, побуту і традицій свого народу.
Натуралістичні чинники в поєднанні з культуро¬логічними формують базову психологічну прив'я¬заність людини до своєї нації, залучають до її культури. Очевидно, що для становлення й утвердження неза¬лежної України потрібно формувати в масовій свідо¬мості підростаючого покоління не природовідповідний патріотизм, а громадянський, духовно осмислений, ре¬флексивний патріотизм, який би поєднував пристрасну любов до свого народу, нації, Батьківщини з тверезим почуттям міри і поваги до інших народів. Лише такий патріотизм може вирішити ряд проблем молодої держави. При цьому важливо не протиставляти приро¬довідповідний патріотизм усвідомленому, духовному. В ставленні до Батьківщини підсвідомість і свідомість покликані до взаємоприйняття одна одної.[1, 201-209]
Когнітивний компонент патріотизму передбачає формування знань про історію та сучасне нашого наро¬ду, держави, про особливості нашої Батьківщини та її минуле. Важливою якістю українського патріотизму має стати його дієвість - турбота про благо народу, сприяння становленню й утвердженню України як пра¬вової, демократичної, соціальної держави, готовність відстояти незалежність Батьківщини. А як же можна формувати патріотизм, не згадуючи ім'я Тараса Григоровича Шевченка?
Адже бути патріотом - значить духовно піднестись, усвідомити в Батьківщині безперечну цінність, яка насправді й об'єктивно їй притаманна, і приєднатися до неї волею і почуттями. Водночас - відкрити в самому собі беззавітну відданість Батьківщині і спроможність безкорисно радіти її успіхам, любити її, служити їй, з'єднати свою долю з її долею. А це все – Шевченко!
Любов до Батьківщини поєднується з вірою в неї, в її покликання, прекрасне майбутнє, що обов'язково прийде. І хоч як важко сьогодні народу України, справжній патріот, керуючись живим досвідом і ге¬роїчним минулим, повинен вірити, що він здолає свої історичні випробовування і вийде з них зміцнілим й одухотворе¬ним.
«Шевченко…Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття, ява і найпотаємніші сни. Нас просто не існує без нього. Кому не відомо: Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна... Синонімічна пара на всі часи, доки й світу. Уявити себе без Шевченка — все одно, що без неба над головою. Він — вершинна парость родового древа, виразник і хранитель народного духу. Навіть плоть його вознесена на вершину. Іншої такої могили на планеті немає...
Шевченко для свідомості українця — не просто література. Чи передовсім не література. Він — наш всесвіт... Явище Шевченка — виправдання України перед людством. Підтвердження своєї повно¬цінності. Шевченко — завжди попереду. До нього треба доростати усім життям.
«Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко значить так багато, що сама собою створюєть¬ся ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною, і разом з її буттям продовжується його буття, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте і розвивається в часі, в іс¬торії, і нам ще йти і йти до його осягнення…[2]
Саме тому на уроках рідної мови необхідно працювати з матеріалом, який би змістовно та глибоко відтворював патріотизм нашого великого земляка, Кобзаря.
На своїх уроках практикую проведення різних форм та методів роботи з уривками творів Т. Шевченка, а саме:
• Написати твір-мініатюру на одну із тем, використовуючи займенники(присвійні, вказівні, означальні). Теми: «Ну, що б, здавалося слова.., а серце б'ється, ожива, як їх почує»; «І чужого научайтесь, і свого не цурайтесь»…
• «Коло знань». Знайти в тексті поеми «Сон» епізоди, в яких автор згадує земляків-українців. Письмово поміркувати над питанням: «Який образ України та українців постає в уяві після прочитання твору?»
• Творче дослідження. Виписати з тесту поеми «Гайдамаки» епітети, виражені прикметниками та дієприкметниками, які б характеризували учасників народного повстання.
• Творче відновлення. Вставте пропущені дієслова. Доведіть роль цієї частини мови для передачі динамічності розгортання сюжету.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви … на чужину
…доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, … з чужого поля
І в Україну …
Великих слов велику силу,
Що бог … вас не на те,
Щоб ви неправді …!..
І хилитесь, як і …!
І знову шкуру дерете
З братів незрячих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
…знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді … би сиротою
З святими горами Дніпро!
• Вправа «Мозковий штурм» Аналізуючи прочитане, опишіть Україну іменниками, що позначають збірність понять або сукупність предметів.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як господа слово.
• Синтаксичний практикум. Визначте безсполучникові складні речення, побудуйте до кожного з них схему.
Було колись – в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.
Було колись — в Україні
Лихо танцювало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала.
Було колись добре жити
На тій Україні...
А згадаймо! може, серце
Хоч трохи спочине…та ін.
Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе — свій час і Україну в ньому. Але щоб краще зрозуміти його як нашого сучасника, треба повніше осягнути його як сучасника людей, проблем, суспільства XIX століття. Шевченко сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти у його час. Лише так між нами й ним глибшатиме взаєморозуміння». [3,329]
«Нині Україна самостверджується для себе і для світу під знаком Шевченка, під знаком Шевченка наш народ повертає собі національну самосвідомість і гідність, хоче, як сказав Янка Купала, «людьми бути». А Шевченків ідеал — Україна великої сім'ї, «вольної, нової». Україна без зла. Не було в ньому ні краплини національної зарозумілості чи упередженості проти інших народів, і Україну він любив, за Україну стояв, за Україну себе віддав не тому, що хотів би її підняти над іншими народами, а тому, що хотів бачити її рівною з іншими в сім'ї світовій».[2]
Використана література
1. Виховання моральності підростаючого покоління:Наук.-мет. посіб./К. І. Чор-на, В. О. Білоусова та ін.; за ред. К. І. Чорної.-К.: Богдана, 2005.
2. Дзюба І. З криниці літ.- К., 2001
3. Пахаренко В. І. Українська література : Підручник для 9-го кл. загальноосвіт. навч. закл.-К.: Генеза, 2004
|
| Категорія: Мої статті | Додав: ІОМ (19.11.2014)
|
| Переглядів: 389
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|